Ukraine

Оперативне зведення
Аналіз
CCs visual - bigger UKR

Непомічені страждання мешканців місць компактного проживання в Україні

Незабаром після початку конфлікту у 2014 році Уряд України, за підтримки гуманітарної спільноти, запровадив тимчасові рішення для задоволення житлових потреб внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Очікувалося, що так звані місця компактного проживання — переобладнані для проживання приміщення в будинках державної форми власності та модульні містечка — будуть використовуватися тимчасово, протягом короткого часу, поки буде знайдено довгострокове житлове рішення. Здебільшого родини таки використовували ці місця компактного проживання лише деякий час до подальшого переїзду в громадах або до повернення додому. Проте, за оцінками, майже 6 000 мешканців залишилися і сьогодні, шість років потому, все проживають у злиденних умовах, які продовжують погіршуватися.

Умови проживання ВПО в таких місцях компактного проживання, зокрема в модульних містечках, стали предметом дослідження, результати якого представлено в нещодавно опублікованому звіті благодійного фонду «Право на захист». За даними звіту, у якому розглядалося 41 місце компактного проживання по всій країні, модульні містечка, які розташовані в кількох областях України, наразі не придатні для проживання, оскільки вони були розраховані на трирічну експлуатацію до 2018 року.

Попри намагання Уряду покращити умови в місцях компактного проживання, покрівлі модульних конструкцій протікають, побутові прилади виходять із ладу внаслідок зношення. Деяких зручностей, зокрема вбиралень та кухонь, недостатньо, або вони не є відповідними. Як показують дані опитування, мешканці часто змушені готувати їжу в маленьких приміщеннях, які в багатьох випадках використовуються спільно. Через недостатню ізоляцію сім'ї страждають від спеки влітку та холоду взимку. Проте 3 із 4 внутрішньо переміщених осіб у місцях компактного проживання все ще називають ці модульні містечка своїм домом.

Це не питання вибору, а його відсутності

Переміщені особи продовжують жити в місцях компактного проживання лише тому, що їм немає куди повертатися. Майже у половини з них домівки зруйновано або пошкоджено, або вони не можуть повернутися через конфлікт, який усе ще триває. Проте в більшості просто немає коштів на інший варіант. Витративши всі свої заощадження, ВПО, які мешкають у місцях компактного проживання, (багато з яких економічно неактивні, зокрема внаслідок інвалідності або захворювання) виживають лише завдяки соціальним виплатам, а ті, хто працює, завдяки своїм обмеженим зарплатам. Майже 40% мешканців становлять пенсіонери, які покладаються на мізерні пенсії.

Для покращення життя людей, які опинилися в таких умовах, терміново потрібне стале житлове рішення. Стратегією інтеграції внутрішньо переміщених осіб та Планом заходів для її реалізації передбачається розв'язання житлових проблем для сприяння інтеграції в місцеві спільноти. Проте План заходів, термін дії якого закінчується у 2020 році, необхідно розширити та вдосконалити, забезпечивши для нього достатню державну бюджетну підтримку, а також запровадити підходи, які передбачають взаємодію всіх відповідних державних міністерств та відомств.

Наявність доступного житла вкрай необхідна для інтеграції переміщених осіб та створення можливостей для їхнього гідного життя. Гуманітарні організації продовжують надавати підтримку людям, постраждалим унаслідок конфлікту на сході України,  забезпечуючи їхні найбільш нагальні гуманітарні потреби. Але роль українського Уряду та його зобов'язання щодо покращення життя внутрішньо переміщених осіб є вирішальними для пошуку рішень для розв’язання не лише негайних проблем сьогодення.

URL:

Завантажено: